31 марта 2013

Порука. Аналіз судової практики.

Юристи та адвокати Юротат провели аналіз практики поруки. Нестабільність української економіки та прив’язка її до світової кредитно-фінансової системи призвели до значного коливання, починаючи з 2008 року, курсу гривні до флагманів світових валют – долару і євро, низької платоспроможності населення і, як наслідок – неспроможності позичальників кредитних установ вчасно розраховуватися за своїми кредитними зобов’язаннями.

 

Передумови виникнення кредитних спорів

На початок 2008 року кредитним тягарем так чи інакше був обтяжений майже кожен другий українець.

Таких зобов’язаних можна було розділити на дві категорії:

  • перші – це ті, хто отримував кредит і зобов’язувався по ньому,
  • другі –  ті, хто прийняли на себе тягар відповідальності за позичальників.

 

До другої категорії осіб відносяться так звані поручителі які, в силу статей 553-559 ЦК України, поручилися перед банком або іншою кредитною установою за виконання особами, які отримали кредит, свого зобов’язання щодо його своєчасної сплати. Нерідко така порука підкріплювалася передачею в іпотеку власного нерухомого майна.

Позичальники під тиском наслідків економічної кризи, а дехто і з суб’єктивних міркувань все частіше почали порушувати строки сплати за кредитами, що призвело до масової подачі позовів з боку кредиторів. Жертвами таких порушень позичальників ставали їх поручителі, які не могли в повній мірі передбачити такого повороту подій, а тим більше на нього вплинути.

Загалом, судова практика складалася досить логічно і не давала поручителям хибних надій щодо можливості уникнути сплати кредитних зобов’язань, скажімо, шляхом визнання кредитного договору недійсним. Були непоодинокі випадки, коли суди відмовляли банкам у задоволенні їх позовів щодо стягнення заборгованості, або задовольняли позови представників позичальників. Такі правові позиції базувалися або на грубих помилках працівників кредитних установ, які видавали кредити чи стягували  заборгованість, яка виникла у зв’язку з несплатою або на неоднаковому тлумаченні деяких норм чинного законодавства.

 

Роз’яснення Вищого спеціалізованого суду – «арбітр» в кредитних правовідносинах

З метою вирішення проблеми неоднозначного застосування судової практики у вирішенні даної категорії спорів пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою № 5 від 30.03.2012р. роз’яснив судам обов’язкові правові позиції щодо вирішення найбільш проблемних спорів даної категорії.

Додатково, листом № 10-1393/0/4-12 від 27.09.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Вищий спеціалізований суд зобов’язав суди привести свою судову практику у відповідність до судових рішень Верховного Суду України.

Вищий спеціалізований суд України  з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив, що договір поруки має додатковий до кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

 

Кредитор має право вимагати виконання обов'язку від боржника і поручителя

Оскільки кредитор і поручитель перебувають у самостійних договірних відносинах останній несе самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Отже, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від боржника і поручителя  разом,  так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи те, що згідно зі статтями 553–554 ЦК України, позичальник не є стороною договору поруки, чинне законодавство України не передбачає обов’язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки. У зв’язку з цим деякі кредитні установи допускали зловживання таким положенням закону. Так,  договори поруки укладалися з особами так чи інакше пов’язаними з кредитором з метою та враховуючи положення статті 109 ЦПК України, перевести розгляд спору щодо стягнення заборгованості у суд за місцезнаходженням поручителя.

Касаційний суд звернув увагу, що при пред’явленні позову про визнання недійсним

 

без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці.

Слід пам’ятати, що в разі подання позову щодо оскарження споживчих кредитів, в силу вступає положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого споживач звільняється від сплати судового збору.

 

Порядок розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя

Вищий спеціалізований суд не оминув і питання щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, при оспоренні  договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК України, згідно з якою майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя,  який у разі пред’явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, як то:

  • підвищення розміру процентів;
  • установлення (збільшення розміру) неустойки;
  • встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

 

Таким чином, у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, зміна їх умов навіть за згодою кредитора та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов’язань.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Такий строк пред’явлення вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. Безперечно цікавою є практика Вищого спеціалізованого суду щодо розрахунків поручителів за борги позичальника, який помер.

Відповідно до статей 553–554 ЦК України поручитель приймає на себе зобов’язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, в тому числі у разі його смерті, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов’язку щодо виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину,та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

У разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607 ЦК України, частини першої статті 608 ЦК України, а також сутності поруки як особистого зобов’язання відповідати за належне виконання основного зобов’язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором. 

 

Проаналізувавши судову практику Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України можна з впевненістю сказати, що касаційна інстанція  значно виправила минулий невдалий досвід  місцевих та апеляційних судів. Але як прикро, що ця практика сформувалася так пізно і не має можливості повернути, як виявилося, безпідставно стягнуті з деяких поручителів кошти за не виконані позичальниками зобов’язання.

Для отримання кваліфікованої допомоги в галузі кредитних спорів звертайтеся до юристів і адвокатів нашого юридичного бюро.